Хочеться, щоб і фізіологічна і бюрократична частини пологів минули якнайлегше. Для цього, як показує практика, потрібно дечого вчитися і дещо добре знати. От тільки питання: скільки треба знати, щоб почуватись впевнено? Не знаю, чи існує на нього однозначна відповідь, та спробую дати свою.
Коли жінка починає вживати медичні терміни і перепитуватись у фахівця якісь конкретні речі, лікар зазвичай нервує. І я його розумію. Тому що медична освіта а-ля "7 сезонів доктора Хауса і всі сезони "все буде добре"" вкупі з самолікуванням - це велика і системна проблема суспільства, розгрібати яку приходять вже до справжніх лікарів. Втім, інша крайність - не знати абсолютно нічого ані про свій організм ані про фізіолочні зміни в ньому - може також бути некорисною. Адже приходячи до лікаря, ми часом думаємо, що сядемо, розслабимось, а він нас діагностує і полікує. Та насправді ефективне рішення чи грамотне спостереження може бути лише результатом співпраці. Ми себе знаємо все життя, а лікар бачить нас 15 хвилин прийому. І було б дуже незле, якби ми знали, що важливого можемо розповісти і запитатись протягом цих 15 хвилин.
У випадку з очікуванням дитини - абсолютно все відбувається всередині жінки. Всередині її непрозорого живота та непрозорої голови. Об'єктивно оцінити всі процеси ззовні - це практично магія, яка у більшості випадків і непотрібна. Натомість, якщо є потреба справді щось відслідкувати - то робити це має лише сама мама. А отже, без самоосвіти їй не обійтись.
?
Ну навіть така банальна річ, як термін вагітності. Особисто для мене дивина (крім всяких складних випадків) - дізнаватись про свій термін від лікаря. Оцей момент, коли, знаєте, гінеколог бере календар, олівець (або смартфон, або спеціальне таке паперове коло) - і починає рахувати тижні. А потім урочисто повідомляє дату очікуваних пологів. Потім жінка піде на УЗД, і там їй також скажуть дату. І на певному терміні дата, яку назве грамотний лікар УЗД, може бути точнішою за ту, яку начаклують по календарях і калькуляторах. Та все одно, це - зовнішній показник.
Якщо спостерігати за своїм здоров'ям, ознаками плідності тощо, - то дати і терміни повідомити мала би сама вагітна...
З урахуванням індивідуальної фізіологічної тривалості вагітності 38-42 тижні (за протоколами МОЗ України, в інших країнах, приміром, Канаді, припустима розбіжність складає 37-43), урочисте "визначення дати" взагалі втрачає зміст. Ну то для чого тоді прискіпуватись до цифр? На перший погляд, непотрібно. Але навіть при сучасному доступі до інформації інтернет рясніє питаннями схвильованих вагітних:" в мене сьогодні дата пологів, а нічого не відбувається, що робити?" Та історіями про те, як за календарними датами викликають пологи медикаментозно, а потім героїчно рятують всіх учасників процесу... Якби до дат так спокійно ставились і лікарі, з якими мама співпрацює (підчас фізіологічної вагітності ми співпрацюємо, а не лікуємось), можна було би на них не концентруватись. Як і на будь-чому іншому.
Взяти навіть загальний аналіз крові. Що означає показник гемоглобіну в капілярній крові натще?
Чи будь-яке інше обстеження. За яких умов можна сказати, що глюкозотолерантний тест проведений коректно?
Чи навіть опитування вагітної при взятті на облік. В яких випадках питання про кількість статевих партнерів чи вік початку статевого життя має зміст?
З моїх спостережень - до вагітної нерідко ставляться як до людини, яка нарешті змушена раз в ніколи відвідати лікарів. І намагаються "прогнати" її по статистиках, обстеженнях та аналізах максимально. Нажаль, вказівки "згори" ще не віджили своє. І в такій ситуації показати відповідальне ставлення до свого здоров'я - значить збільшити шанси на конструктивий діалог.
Самоосвіта вагітної - це не озброєння для війни з лікарями, це шлях до порозуміння зі своїм власним організмом, в якому живе тепер і ще як мінімум один організмик.
За першою освітою я - молодша медична сестра, і в цій сфері я проходила практику, і навчалась за бажаннням, покликанням і зацікавленням. Тому мені в принципі приємно і пізнавально опрацьовувати медичні статті, дослідження, статистики. Звичайно, що стільки інформації потрібно не всім, та і мені в житті воно придається хіба для власного розвитку (повторюсь, я - противник самолікування). А скільки ж тоді треба знати вагітній? Треба, напевно, конкретизувати свою думку.
Я вважаю, що достатній мінімум існує, і визначається досить просто. Вагітність - фізіологічний процес. А отже, кожне медичне втручання протягом вагітності, навіть обстеження, мають бути обґрунтовані. Йдучи на кожен аналіз - знати 1) що це за обстеження навіщо воно мені; 2) наскільки воно інформативне, яка його доказовість; 3) і що я робитиму з його результатами, - ось, напевно, головний момент "мінімальної достатньості знань".
Інша річ, що для власної зручності і психологічного комфорту варто ці знання здобувати на крок раніше, адже шукати інформацію поспіхом "по ходу" - не найкращий варіант.
А головною мотивацією трохи повчитися, на мою думку, є відповідальність. Яку несуть тільки батьки дитини і найбільшою мірою - вагітна мама. Розділення цієї відповідальності з лікарем - це ілюзія, діляться лише конкретні завдання, а рішення завжди за нами.
Наостанок передбачаю, що мені можуть відповісти "Звісно, тобі легко, бо чекаєш четверту дитину. А з першою ти не була така впевнена і покладалась на лікарів", але це неправда. Зараз мені, звісно, у чомусь спокійніше через позитивний досвід, але у чомусь страшніше - через негативний. Конкретно ця вагітність - повністю моя відповідальність, мій вибір, і вирішення всіх складнощів з нею - виключно моя справа. Так, на першу дитину виключно під свою відповідальність я би навряд чи наважилась. Хіба що в цьому і полягає цьогоразове "тобі легко"(взагалі - якби за кожну почуту цю фразу я отримувала цеглину, то у нашому місті стало б на одну новобудову більше).
Ресурси, де інформацію отримати, ми обираємо самі. Нема "курсів, де точно навчать" чи "універсальної книги для всіх". Базою мають бути факти, досвід та дослідження з високим рівнем доказовості, рекомендації ВООЗ а вже авторство статей не таке важливе. Втім, популярність серед читачів та схвальні відгуки також дещо означають.
Моє відповідальне ставлення до здоров'я, самомоніторинг і ставлення до відвідин лікаря як до співпраці почались задовго до планування дітей. Навіть якщо конкретизувати - про жіноче здоров'я, - то я пригадую здивування гінеколога, коли на огляді я завжди мала з собою календарик, список ліків, які приймала, з діючими речовинами і дозами, результати загальних аналізів, якщо в цей період здавала їх, тощо. Так наша розмова мала значно більше змісту. А те, що лікар дивувалась, означає, що такий підхід до власного здоров'я усе ще є нетиповим. На превеликий жаль.
Давайте трохи вчитись. Щоб хоча би уникнути сакраментального:
"Дохтор, пошукайте щось в моїй крові"
"я ж здав аналіз, там ВСЕ має бути видно"
"Ви ж лікар, маєте знати"
Бо на попит поспішає пропозиція - і всіх нас благополучно "полічать", "виносять" і "народять".
Будьмо здорові, будьмо свідомі, будьмо освічені.
Щиро Ваша,
Їжача Мама
Немає коментарів:
Дописати коментар