Діабети вагітних або Ще один привід жити без компромісів

Як дітки говорять на заставці популярного телешоу, "діабет - це коли їдять багато солодкого і хворіють"?
Хотілось би, щоб цього визначення було достатньо і пересічній людині не було потреби знати  більше. Та нажаль, реальність є інакшою. Чому ми згадуємо про діабети в контексті вагітності? Не лише тому, що в цьому особливому стані всім аспекти здоров'я варто приділяти більше уваги. А і через те, що "недообстеженість" пересічних українців таки має місце, і чимало жінок дізнаються про свою хворобу саме проходячи рутинні обстеження вагітних. Що робити, побачивши ненормові цифри глюкози в крові? Що робити, щоб зменшити ймовірність їх побачити? Чи існує дієва профілактика і на що звернути увагу в невагітному і вагітному стані, щоб вчасно вжити заходів? Давайте поговоримо. Чому я вважаю себе в силі підняти цю тему - тому, що на фоні сильного стресу мала стрибок цукру в крові до 10 ммоль/мл в невагітному стані, і добре, що це було зафіксовано і я змогла вжити заходів. Потім підчас вагітності другим сином цукор в крові до третього триместру постійно був по верхній межі норми, і мені знадобилось багато всього дослідити, щоб триматись в порядку і народити здорову дитину. Після пологів ми міряли цукор і мені і йому до року регулярно, і, на щастя, все гаразд.
Але свою формальну "групу ризику діабету", яку ставлять більшості жінок з "народженням крупного плода в анамнезі" я сприймаю всерйоз, як і все стосовно здоров'я загалом.
Різні і неоднакові. Ви вже помітили, що я двічі написала "діабети" в множині, і це не тому що я двічі обдрукувалась. Річ у тім, що підчас вагітності може як виникнути власне гестаційний діабет, так і маніфестуватись діабет іншого типу. Говорячи про "діабет" ми насправді маємо на увазі сукупність симптомів різного походження. І поводитись з ним варто також по-різному. Так, діабет першого типу і аутоімунний діабет мають складну і недосліджену природу виникнення, гострі прояви і високі ризики швидкого розвитку ускладнень. Тому досягти стабільності чи ремісії в цих випадках без лікаря навряд чи вдасться, як і поставити точний діагноз. В кожному разі, якщо правильно зданий аналіз крові на цукор показав високий результат, і глікований гемоглобін також підтвердив, що останнім часом цукрів у крові було забагато, - відвідати лікаря треба обов'язково, як вагітній, так і будь-кому. Тактика лікування буде дуже відрізнятись в залежності від точного діагнозу. Тому це той випадок, коли самостійна здача аналізів може і є похвальною, але самодіагностикою і тим більше - самолікуванням займатись я дуже не раджу.
Хвороба способу життя. Трохи спокійнішими (при правильному підході) і керованішими є діабет другого типу та власне гестаційний діабет, який є своєрідним його різновидом. Другий тип діабету походить більше зі способу життя, ніж з генетики, тому головне його лікування полягає власне у корекції способу життя. А при гестаційному діабеті гормони знижують чутливість організму до власного інсуліну, і проблема в більшості випадків вирішується сама собою, з народженням дитини. Тим не менше, вагітність з гестаційним діабетом повинна бути під контролем, причім найголовніше - під самоконтролем, - щоб не виникли ускладнення.
На що зважати. Що ускладнює діагностику діабету у вагітних - це те, що самопочуття здорової вагітної може бути дуже, ні, ДУЖЕ різним. Голод чи відсутність апетиту, стрибки настрою, спрага (особливо при вагітності в літній період). Через нормальне для вагітних часте сечовипускання можна запросто пропустити поліурію.
Тому коли питання стоїть: здати чи не здати кров на цукор - для себе я відповідаю практично завжди "здати", а всім іншим скажу от що. Це той аналіз, працювати з результатом якого нам під силу. Тому це знання може принести реальну користь. Крапка. Далі вирішуйте самостійно. Але будь ласка, замисліться про ризик діабету, якщо:
- часом відчуваєте необґрунтовані напливи агресії;
- пити хочеться так сильно, що шлунок заповнений водою, але спрага все ще є,
- сухість шкіри спричиняє відчутні незручності,
- маєте тенденцію "непритомніти від голоду",
- набираєте дуже багато ваги. Так, це реляційний показник, абсолютно не обов'язкова як наявність ЦД при великому наборі, так і його відсутність при малому. В мою "ризикову" вагітність я набрала 5 з половиною кг за 42 тижні. А глюкозу в крові мусила пильнувати постійно.
Трохи про діагностику. Отже, ми перевіряємо кров "на цукор". Нерідко трапляється, що підчас вагітності здаємо цей аналіз чи не вперше у житті. З одного боку - добре, що раніше не виникало потреби. З іншого - ми не знаємо "свого робочого" рівня цукрів, та індивідуальних факторів, які на нього впливають.Тому якщо рівень цукру в одноразовому аналізі по верхній межі або навіть трохи поза нею, - це не обов'язково означає системну проблему. Звісно, якщо не йдеться про -надцять мМоль глюкози в мл крові. Невеликі відхилення від норми можуть бути сигналом або загалом неправильно побудованої системи харчування, або - того, що в найближчі до аналізу дні мали місце харчові чи алкогольні (у випадку вагітних - здебільшого, харчові) надмірності, і організм з ними не впорався. Не знаю, хто придумав оце "їсти за двох", але шкідливішої поради для вагітної просто годі вигадати. З нестримними одноразовими забаганками дуже не попрацюєш, але значно шкідливіше - коли вагітна "запихає" в себе їжу ледь не насилу, щоб досягти тої вигадано-необхідної кількості. Рівень "цукру" - це видимий наслідок споживання всіх калорій, а не лише солодких.  Тому перше питання до межевих результатів - "а чи ми не переїли ввечері перед аналізом". Загальні ж рекомендації показового аналізу крові на цукор зводяться до наступних:
- здавати кров натще. Зуби чистити можна :)
- голодування перед аналізом 8-14 годин. Не більше! За більшу кількість часу без їжі в хід піде цукор з запасу і інші процеси, які впливають на результат. І не менше, щоб цукри з попередніх прийомів їжі встигли переробитись.
- звична дієта та звична фізична активність протягом 3 днів перед аналізом. Це справді не час для різких змін. Ні, не нашкодить відмовитись від печива чи тістечка, але з іншого боку - якщо Ви їсте їх щодня, то, може, саме час побачити, до чого це призводить?
- не хвилюватись перед здачею аналізу. Факт, що підшлункова - виробник інсуліну - реагує на стрес, - є незаперечним.
Що робити, якщо у Вас гестаційний діабет. Тобто, якщо один аналіз поставив здоров'я під сумнів, а інший - підтвердив діагноз. По-перше, знайти лікаря, який лікуватиме не аналізи, а Вас. По-друге - інформаційно підготуватись, адже коли гострота стану буде знята, основна робота буде за Вами. По-третє, придбати глюкометр. Або орендувати хороший, якщо є така можливість. В кожному разі, весь перший час після постановки діагнозу Вам знадобиться дуже багато перевірок рівня цукру, щоб визначити його індивідуальну залежність від їжі, фізичної активності, пори доби, чаю і кави тощо. Озброївшись знаннями, буде легше побудувати дієту і систему фізичних навантажень.
Якщо загалом - дієта при ГЦД є здоровим збалансованим харчуванням. Обмеження сприймаються нелегко, але до них цілком реально звикнути. Тож якби раптом хтось призначив дієту "випадково" - шкоди від неї при правильному підході точно не буде. Загалом, в сучасних реаліях діяльної відповідальності за своє здоров'я забагато не буває. Тож нема різниці, що саме стане поштовхом для свідомого життя без компромісів. Адже відповідальність за себе несемо тільки ми самі.
ГТТ. Глюкозотолерантний тест, який призначають рутинно всім вагітним в останні роки. Думки розходяться, і однозначний спротив викликає змушування проходити це обстеження підчас вагітності, коли натще нерідко і так піднуджує. Ну, це мій блог. І я здаю ГТТ раз на півроку взагалі, незалежно від вагітності, тому що у мене група ризику діабету. Тому я від нього не відмовляюсь. І взагалі, моя позиція - що ретельніше стежити за здоров'ям в невагітному стані, то від більшої кількості всього можна відмовитись у вагітному.
А я - що? Я - нічого :) В мене 26 тижнів вагітності, я вже добре знаю свій організм і наразі рівень цукру в моїй крові у нормі.  Протягом наступних 2 тижнів я планую узаконити свої стосунки з державою - стати на облік вагітних. І тому наступний плановий ГТТ буду проходити за скеруванням, в загальному порядку. І все у мене буде добре. І у вас теж :)
Почуємось.
Щиро Ваша,
Їжача Мама.

Три звичних слова або Скільки Треба Знати

23 тижні. Час - коли до пологів ще ціле життя, а до контакту з системою охорони здоров'я для оформлення документів - зовсім трохи більше місяця.
Хочеться, щоб і фізіологічна і бюрократична частини пологів минули якнайлегше. Для цього, як показує практика, потрібно дечого вчитися і дещо добре знати. От тільки питання: скільки треба знати, щоб почуватись впевнено? Не знаю, чи існує на нього однозначна відповідь, та спробую дати свою.
Коли жінка починає вживати медичні терміни і перепитуватись у фахівця якісь конкретні речі, лікар зазвичай нервує. І я його розумію. Тому що медична освіта а-ля "7 сезонів доктора Хауса і всі сезони "все буде добре""  вкупі з самолікуванням - це велика і системна проблема суспільства, розгрібати яку приходять вже до справжніх лікарів. Втім, інша крайність - не знати абсолютно нічого ані про свій організм ані про фізіолочні зміни в ньому - може також бути некорисною. Адже приходячи до лікаря, ми часом думаємо, що сядемо, розслабимось, а він нас діагностує і полікує. Та насправді ефективне рішення чи грамотне спостереження може бути лише результатом співпраці. Ми себе знаємо все життя, а лікар бачить нас 15 хвилин прийому. І було б дуже незле, якби ми знали, що важливого можемо розповісти і запитатись протягом цих 15 хвилин.
У випадку з очікуванням дитини - абсолютно все відбувається всередині жінки. Всередині її непрозорого живота та непрозорої голови. Об'єктивно оцінити всі процеси ззовні - це практично магія, яка у більшості випадків і непотрібна. Натомість, якщо є потреба справді щось відслідкувати - то робити це має лише сама мама. А отже, без самоосвіти їй не обійтись.
?
Ну навіть така банальна річ, як термін вагітності. Особисто для мене дивина (крім всяких складних випадків) - дізнаватись про свій термін від лікаря. Оцей момент, коли, знаєте, гінеколог бере календар, олівець (або смартфон, або спеціальне таке паперове коло) - і починає рахувати тижні. А потім урочисто повідомляє дату очікуваних пологів. Потім жінка піде на УЗД, і там їй також скажуть дату. І на певному терміні дата, яку назве грамотний лікар УЗД, може бути точнішою за ту, яку начаклують по календарях і калькуляторах. Та все одно, це - зовнішній показник.
Якщо спостерігати за своїм здоров'ям, ознаками плідності тощо, - то дати і терміни повідомити мала би сама вагітна...
З урахуванням індивідуальної фізіологічної тривалості вагітності 38-42 тижні (за протоколами МОЗ України, в інших країнах, приміром, Канаді, припустима розбіжність складає 37-43), урочисте "визначення дати" взагалі втрачає зміст. Ну то для чого тоді прискіпуватись до цифр? На перший погляд, непотрібно. Але навіть при сучасному доступі до інформації інтернет рясніє питаннями схвильованих вагітних:" в мене сьогодні дата пологів, а нічого не відбувається, що робити?" Та історіями про те, як за календарними датами викликають пологи медикаментозно, а потім героїчно рятують всіх учасників процесу... Якби до дат так спокійно ставились і лікарі, з якими мама співпрацює (підчас фізіологічної вагітності ми співпрацюємо, а не лікуємось), можна було би на них не концентруватись. Як і на будь-чому іншому.

Взяти навіть загальний аналіз крові. Що означає показник гемоглобіну в капілярній крові натще?
Чи будь-яке інше обстеження. За яких умов можна сказати, що глюкозотолерантний тест проведений коректно?
Чи навіть опитування вагітної при взятті на облік. В яких випадках питання про кількість статевих партнерів чи вік початку статевого життя має зміст?

З моїх спостережень - до вагітної нерідко ставляться як до людини, яка нарешті змушена раз в ніколи відвідати лікарів. І намагаються "прогнати" її по статистиках, обстеженнях та аналізах максимально. Нажаль, вказівки "згори" ще не віджили своє. І в такій ситуації показати відповідальне ставлення до свого здоров'я - значить збільшити шанси на конструктивий діалог.
Самоосвіта вагітної - це не озброєння для війни з лікарями, це шлях до порозуміння зі своїм власним організмом, в якому живе тепер і ще як мінімум один організмик.
За першою освітою я - молодша медична сестра, і в цій сфері я проходила практику, і навчалась за бажаннням, покликанням і зацікавленням. Тому мені в принципі приємно і пізнавально опрацьовувати медичні статті, дослідження, статистики. Звичайно, що стільки інформації потрібно не всім, та і мені в житті воно придається хіба для власного розвитку (повторюсь, я - противник самолікування). А скільки ж тоді треба знати вагітній? Треба, напевно, конкретизувати свою думку.

Я вважаю, що достатній мінімум існує, і визначається досить просто. Вагітність - фізіологічний процес. А отже, кожне медичне втручання протягом вагітності, навіть обстеження, мають бути обґрунтовані. Йдучи на кожен аналіз - знати 1) що це за обстеження навіщо воно мені; 2) наскільки воно інформативне, яка його доказовість; 3) і  що я робитиму з його результатами, - ось, напевно, головний момент "мінімальної достатньості знань".
Інша річ, що для власної зручності і психологічного комфорту варто ці знання здобувати на крок раніше, адже шукати інформацію поспіхом "по ходу" - не найкращий варіант.
А головною мотивацією трохи повчитися, на мою думку, є відповідальність. Яку несуть тільки батьки дитини і найбільшою мірою - вагітна мама. Розділення цієї відповідальності з лікарем - це ілюзія, діляться лише конкретні завдання, а рішення завжди за нами.

Наостанок передбачаю, що мені можуть відповісти "Звісно, тобі легко, бо чекаєш четверту дитину. А з першою ти не була така впевнена і покладалась на лікарів", але це неправда. Зараз мені, звісно, у чомусь спокійніше через позитивний досвід, але у чомусь страшніше - через негативний. Конкретно ця вагітність - повністю моя відповідальність, мій вибір, і вирішення всіх складнощів з нею - виключно моя справа. Так, на першу дитину виключно під свою відповідальність я би навряд чи наважилась. Хіба що в цьому і полягає цьогоразове "тобі легко"(взагалі - якби за кожну почуту цю фразу я отримувала цеглину, то у нашому місті стало б на одну новобудову більше).
Ресурси, де інформацію отримати, ми обираємо самі. Нема "курсів, де точно навчать" чи "універсальної книги для всіх". Базою мають бути факти, досвід та дослідження з високим рівнем доказовості, рекомендації ВООЗ а вже авторство статей не таке важливе. Втім, популярність серед читачів та схвальні відгуки також дещо означають.

Моє відповідальне ставлення до здоров'я, самомоніторинг і ставлення до відвідин лікаря як до співпраці почались задовго до планування дітей. Навіть якщо конкретизувати - про жіноче здоров'я, - то я пригадую здивування гінеколога, коли на огляді я завжди мала з собою календарик, список ліків, які приймала, з діючими речовинами і дозами, результати загальних аналізів, якщо в цей період здавала їх, тощо. Так наша розмова мала значно більше змісту. А те, що лікар дивувалась, означає, що такий підхід до власного здоров'я усе ще є нетиповим. На превеликий жаль.

Давайте трохи вчитись. Щоб хоча би уникнути сакраментального:
"Дохтор, пошукайте щось в моїй крові"
"я ж здав аналіз, там ВСЕ має бути видно"
"Ви ж лікар, маєте знати"
Бо на попит поспішає пропозиція - і всіх нас благополучно "полічать", "виносять" і "народять".
Будьмо здорові, будьмо свідомі, будьмо освічені.

Щиро Ваша,
Їжача Мама

22 тижні. Краса, сила і партизанистий малюк.

А Ви почуваєтесь привабливою підчас вагітності?
Очікування дитинки приносить зміни. Деколи - неочевидні. Деколи - динамічні і різні. Деколи декому може здатись, до якщо дитинку чекаєш вже четверту, то знаєш про ці зміни все. І - тут-то ти і попалась, красуне!
Цей малюк прийшов у серпні. Сонце нещадно палило, і тому я спершу подумала, що моє волосся попросту трохи вигоріло. Але ні. Почалась осінь, а воно продовжувало жовтіти. Таким попсовим жовтим кольором, ще і біля коренів! "Ааа, мій шляхетний попелясто-русявий тон, ти куди?" - думала я, усе менше впізнаючи себе в дзеркалі. Втім, тоді був період жорсткого токсикозу і загрози, тож насправді думала я про це не весь час.
Водночас з "тонуванням" волосся зміни стали відбуватись зі шкірою. Моє ластовиння, яке зазвичай не "робить" моєї зовнішності, стало яскравішати і зливатись у плями. А від токсикозу, точніше, від його душовивертаючих наслідків, обличчя вкрилось ще і точковими крововиливами. Зізнаюсь, був день, коли я не виходила з квартири, і в перервах між біганиною до сантехніки видивлялась в інтернет-магазині всякі гіпоалергенні тоналки. Я почувалась прибитою.
Власне, несподіванкою були не самі по собі зміни, а відхід від стандарту. Токсикоз, слабкість, 80/40 - це вже було. А жовтого волосся і крапатого фейсу - не було. І живота у 8 тижнів - теж.
О, цей живіт. Я кільком знайомим розповідала про бажання цього малюка та про страхи щодо вагітності - і коли буквально за 2 місяці від розповідей фігура почала мінятись, вони подумали, що я прибрехала і хотіла просто "гарно виправдати зальот". Ну, бо планувати четверту дитинку "в наш час, в наших реаліях" - це анріал. Та про це і про інше "нереальне" можна писати окремий пост, що я, напевно і зроблю. А факт лишається фактом. Талія 62 см попрощалась зі мною одразу після тесту, незважаючи на те, що через токсикоз я часом по пару діб голодувала. Частина цієї ваги та об'ємів прийшла водою, і мої здогадки щодо цього - тільки так можна було стабілізувати тиск на межі "состоянія стоянія". Бо при менше 90/50 я зазвичай падаю нагло. А я стала круглішати і триматись на ногах.
Втім, до першого УЗД, яке ми зробили в 15 тижнів, ми були майже переконані, що малят - двоє. Мене і досі про це перепитують, але тепер я вже знаю і сама: дуже чітко відчуваються рухи лялі. Ніжки - п'яточки, колінка, голівка штовхається, а ручки дрібно шкребуться. На тому УЗД в 15 тижнів я вперше в житті побачила щось надзвичайне: коли датчик наблизився до інтимних частин тільця, лялюська схрестила ніжки. І так тримала до кінця обстеження. "Нічого не можемо зробити," - знизала плечима лікар. Зрештою, я прийшла і не по те й не через те, і результатами була дуже задоволена.
Потім вся моя сім'я перехворіла на якийсь сильний сезонний вірус, і в другого сина була дивна висипка на обличчі. Якщо до тієї висипки я вагалась щодо "експертного" УЗД, яке проводиться у 18-22 тижні, то побачивши її, лише чекала одужання нас всіх і можливості відвідати лікаря знов. На щастя, наша хвороба виявилась не краснухою і наслідків кількаденної температури і кількатижневого кашлю дитя не має. Але ви би бачили, що трапилось, коли я попросила подивитися стать! У місці дотику датчика на животі піднявся горбик. Це ляля ніжкою відсунула апарат. І так кілька разів Лікар піднімав датчика, пересував, в цей час
ляля крутилась так, що я ледь могла влежати на місці. Результат - у нас здоровенький величенький на свій термін... Хтось. І дуже сильний хтось. З попередніми дітками на цьому терміні живіт ще не міг стрибати сам собою. А це маля може і не таке. Його сила переходить і на мене, зміцнюючи мій характер і даючи мені більше спокою та впевненості. Я постійно це відчуваю.
Так що ж далі сталось з жовтим волоссям? Нарешті відбулось звичне і знайоме для мене диво. Волосся трохи потемнішало, а шкіра трохи посвітлішала і стала чистою. Таку вагітну себе я вже знала. Хоча - не таку. Цього разу звична для мене впевненість в собі просто зашкалює. Я страшенно себе люблю, з приємністю себе доглядаю, одягаю і зачесую. Вага продовжує набиратись стрімко і ходити через це дуже нелегко. Взагалі, дуже багато фізичних дискомфортів. Але я.. гарна - та і все :) І не "як для вагітної четвертою дитиною", а просто так, безвідносно.
Ось такі вони, мої 22 тижні. Ми з партизанистим малюком вітаємо всіх з Новим роком а себе - з тим, що нарешті спромоглися розпочати цей блог. Обіцяємо ділитись роздумами і спостереженнями регулярно і сподіваємось, що це не буде розмова самих з собою :)