22 тижні. Краса, сила і партизанистий малюк.

А Ви почуваєтесь привабливою підчас вагітності?
Очікування дитинки приносить зміни. Деколи - неочевидні. Деколи - динамічні і різні. Деколи декому може здатись, до якщо дитинку чекаєш вже четверту, то знаєш про ці зміни все. І - тут-то ти і попалась, красуне!
Цей малюк прийшов у серпні. Сонце нещадно палило, і тому я спершу подумала, що моє волосся попросту трохи вигоріло. Але ні. Почалась осінь, а воно продовжувало жовтіти. Таким попсовим жовтим кольором, ще і біля коренів! "Ааа, мій шляхетний попелясто-русявий тон, ти куди?" - думала я, усе менше впізнаючи себе в дзеркалі. Втім, тоді був період жорсткого токсикозу і загрози, тож насправді думала я про це не весь час.
Водночас з "тонуванням" волосся зміни стали відбуватись зі шкірою. Моє ластовиння, яке зазвичай не "робить" моєї зовнішності, стало яскравішати і зливатись у плями. А від токсикозу, точніше, від його душовивертаючих наслідків, обличчя вкрилось ще і точковими крововиливами. Зізнаюсь, був день, коли я не виходила з квартири, і в перервах між біганиною до сантехніки видивлялась в інтернет-магазині всякі гіпоалергенні тоналки. Я почувалась прибитою.
Власне, несподіванкою були не самі по собі зміни, а відхід від стандарту. Токсикоз, слабкість, 80/40 - це вже було. А жовтого волосся і крапатого фейсу - не було. І живота у 8 тижнів - теж.
О, цей живіт. Я кільком знайомим розповідала про бажання цього малюка та про страхи щодо вагітності - і коли буквально за 2 місяці від розповідей фігура почала мінятись, вони подумали, що я прибрехала і хотіла просто "гарно виправдати зальот". Ну, бо планувати четверту дитинку "в наш час, в наших реаліях" - це анріал. Та про це і про інше "нереальне" можна писати окремий пост, що я, напевно і зроблю. А факт лишається фактом. Талія 62 см попрощалась зі мною одразу після тесту, незважаючи на те, що через токсикоз я часом по пару діб голодувала. Частина цієї ваги та об'ємів прийшла водою, і мої здогадки щодо цього - тільки так можна було стабілізувати тиск на межі "состоянія стоянія". Бо при менше 90/50 я зазвичай падаю нагло. А я стала круглішати і триматись на ногах.
Втім, до першого УЗД, яке ми зробили в 15 тижнів, ми були майже переконані, що малят - двоє. Мене і досі про це перепитують, але тепер я вже знаю і сама: дуже чітко відчуваються рухи лялі. Ніжки - п'яточки, колінка, голівка штовхається, а ручки дрібно шкребуться. На тому УЗД в 15 тижнів я вперше в житті побачила щось надзвичайне: коли датчик наблизився до інтимних частин тільця, лялюська схрестила ніжки. І так тримала до кінця обстеження. "Нічого не можемо зробити," - знизала плечима лікар. Зрештою, я прийшла і не по те й не через те, і результатами була дуже задоволена.
Потім вся моя сім'я перехворіла на якийсь сильний сезонний вірус, і в другого сина була дивна висипка на обличчі. Якщо до тієї висипки я вагалась щодо "експертного" УЗД, яке проводиться у 18-22 тижні, то побачивши її, лише чекала одужання нас всіх і можливості відвідати лікаря знов. На щастя, наша хвороба виявилась не краснухою і наслідків кількаденної температури і кількатижневого кашлю дитя не має. Але ви би бачили, що трапилось, коли я попросила подивитися стать! У місці дотику датчика на животі піднявся горбик. Це ляля ніжкою відсунула апарат. І так кілька разів Лікар піднімав датчика, пересував, в цей час
ляля крутилась так, що я ледь могла влежати на місці. Результат - у нас здоровенький величенький на свій термін... Хтось. І дуже сильний хтось. З попередніми дітками на цьому терміні живіт ще не міг стрибати сам собою. А це маля може і не таке. Його сила переходить і на мене, зміцнюючи мій характер і даючи мені більше спокою та впевненості. Я постійно це відчуваю.
Так що ж далі сталось з жовтим волоссям? Нарешті відбулось звичне і знайоме для мене диво. Волосся трохи потемнішало, а шкіра трохи посвітлішала і стала чистою. Таку вагітну себе я вже знала. Хоча - не таку. Цього разу звична для мене впевненість в собі просто зашкалює. Я страшенно себе люблю, з приємністю себе доглядаю, одягаю і зачесую. Вага продовжує набиратись стрімко і ходити через це дуже нелегко. Взагалі, дуже багато фізичних дискомфортів. Але я.. гарна - та і все :) І не "як для вагітної четвертою дитиною", а просто так, безвідносно.
Ось такі вони, мої 22 тижні. Ми з партизанистим малюком вітаємо всіх з Новим роком а себе - з тим, що нарешті спромоглися розпочати цей блог. Обіцяємо ділитись роздумами і спостереженнями регулярно і сподіваємось, що це не буде розмова самих з собою :)