Я ніколи цього не розуміла. І в 15 мені казали, що "коли народиш - помудрішаєш", в 20, коли я народила старшого сина, розуміння так і не прийшло. Але тоді в мене було предостатньо інших причин вважати себе "поганою мамою", тож ця дрібничка просто з бульканням потопилась у них.
В 24 і 26, коли народились мої наступні діти, мені казали "от буде тобі 30".
А в 30, підчас четвертої вагітності я зрозуміла нарешті, що безнадійна :) Я - безнадійно спокійна мама.
І це не означає, що я завжди впевнена, що з моїми дітьми все гаразд. Впевненість може бути лише обґрунтованою. А спокій - це той капітал, яким дуже бажано заручитись ще на етапі планування вагітності. Батьки, а особливо - мама, - це вже не просто люди. Це бетонні стовпи на фундаменті, навколо яких будуються життя нових людей. Постійні переживання і хвилювання замулюють цей фундамент, розвалюють його на корені.
Так, часом я спокійна "всупереч". Згадую, як ми зі старшим сином були в лікарні і його оперували. Мені було дуже страшно, але я опанувала себе. Це загалом дуже важко - коли в конкретний момент відбувається щось важливе, але ти не можеш на це вплинути. І все ж - лишається зрозумілим, що "не можеш вплинути" головним чином означає "не можеш покращити". А налажати можна завжди. Розкиснувши, плачучи, знищуючи себе. Що більше дітей - то більше потрібно співпрацювати з незалежними від нас важливими обставинами.
Спокійно співпрацювати.
Підчас вагітності ситуацій, на які ми вплинути не можемо, більше, ніж хотілось би. Згадуючи свої загрози, мушу сказати, що це був навіть не спокій, а стан "заморозки". Від розуміння того, що ефективно допомогти мені в цій ситуації і так ніхто не може, бажання "робити ХОЧ ЩОСЬ" не виникало.
Для мене дуже важливо, щоб діти - в тому числі Малюся Ігорівна, яка товче мою печінку, поки я все це пишу, - знали: у них є я. І я - не істеричне, не безпорадне і не осуджуюче створіння, а Велика Спокійна Мама. Зараз і в перший рік життя я буду цілим світом для малюсі. Пізніше стану важливою головною людиною - на короткі швидкоплинні роки. Пізніше - якщо пощастить - буду близькою людиною, до якої хочеться звернутись.
І що більш штормове і грозове життя навколо, що небезпечніший світ, - то цінніший той спокій. Саме цього дітям схочеться, коли щось трапляється, - звернутись до когось, хто має Силу і Спокій. І дитинці, яка народжується, значно страшніше, ніж мамі. Мама-то знає, що відбувається, а крихітний м'який беззахисний малючок - ні.
Можливо, у мене є недостатньо речей та грошей, недостатньо досягнень і впливу, недостатньо багато чого матеріального. Але спокою у мене достатньо. Достатньо для усіх.
Ми багато пережили з Малюсею і це зблизило нас ще більше (якщо так в принципі можна говорити про людей зі з'єднаними системами кровообігу). А зараз відвідуємо жіночу консультацію - не для того, щоб нас там заспокоювали, а для того, щоб принести свій спокій туди. Щоб розповісти, що в нас усе гаразд, а не щоб запитувати, чи це так
Все гаразд - також не значить, що я "не відчуваю, що вагітна". В мене болять ноги і спина, я постійно хочу їсти, у мене тренувальні перейми і задишка. Все гаразд, загалом :) Принаймні, щойно я почну дерти на собі волосся і жалітись, що я не витримую, я втрачу чи не найголовніше, що у мене є як у мами - мій спокій.
Між іншим, спокій - це не наплювательство. Мої діти ситі, одягнуті, і якщо вони не вдома, - то я добре знаю, де вони, з ким і що роблять. Якщо вони хворіють, то отримують необхідний догляд, контроль, а в разі потреби - і лікування. Але навіть в ситуаціях хвороб, коли температура дуже висока і я міряю її щопівгодини, - я спокійна. Зі сторони це часом виглядає як безсердечність, а часом - як те, що я "нічого не роблю". Багато хто не розуміє, як я можу спати, якщо дитина хворіє. А я - можу. Навіть між вимірюваннями температури. Дитина заснула - коло неї заснула я. Або ж - напоїла і заснула поряд, раніше від дитини. Адже якщо я не посплю, то не зможу належним чином піклуватись про них і про себе завтра.
Спокійна мама - це буферна зона між маленькою прекрасною дитиною і не завжди сприятливим та розуміючим світом. Спокійна - не означає, що не має про що хвилюватись. Натомість - ОБИРАЄ НЕ ХВИЛЮВАТИСЬ. Для того, щоб всім було краще. Для того, щоб ефективно діяти в разі потреби. Щоб об'єктивно цю потребу визначити. Щоб бачити на крок вперед, а мама більшої кількості дітей має бачити на стільки кроків уперед, скільки малят у неї є.
Залізна леді, скажете ви. Ну, що поробиш, яка є. Залізовмісне харчування впливає :)
Всім бажаю спокою, який порушуватиме хіба що весняна романтична розпелеханість :)
